Публіцистична поезія. Жанри віршованих творів соціального спрямування

Гумореска
Співомовка
Байка
Притча
Пародія
Послання
Епіграма
Епітафія

 

Гумореска – невеликий художній твір про смішну пригоду або рису в характері людини.
Сміх у гуморесці – беззлобний, доброзичливий, добродушний, на відміну від сатири (різке осміяння) і сарказму (дошкульна викривальна насмішка).
Цікаві й актуальні гуморески написані П. Глазовим, П. Ребром, А. Житником, С. Олійником, Є. Дударем.

Наші хлопці
Іде вуйко Хрещатиком –
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробігають,
Позиркують скоса.

Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.

Павло Глазовий

Гумореска написана більше 20 років тому, але актуальна й сьогодні.

Співомовка – короткий гумористично-сатиричний вірш, часто побудований на якомусь народному анекдоті, прислів’ї, приказці, казковому мотиві.
Ознаки:
- про 1 комічний або трагічний випадок;
- основних дійових осіб – одна, дві;
- подія зображена стисло;
- розвиток події динамічний;
- розв’язка несподівана, часом вражаюча;
- завершується гострим, дотепним висловом.
Найбільш відома збірка Степана Руданського «Співомовки козака Вінка Руданського», хоча співомовки писали й Левко Боровиковський, Євген Гребінка, Іван Франко, Василь Самійленко.

Свиня свинею
Несе мужик у ночовках
Додому свячене:
Яйця, паску, і ковбаски,
Й порося печене.

І порося, як підсвинок,
Та ще й з хроном в роті.
Несе, бідний, та й спіткнувся
У самім болоті.

І хибнулись нові ночви,
Затряслось свячене,
І в болото покотилось
Порося свячене.

Глянув мужик на болото,
Посвистав до лиха,
Відвернувся, набік плюнув
Та й промовив стиха:

«Та свиня таки свинею!
Правду кажуть люди:
Святи її, хрести її –
Все свинею буде!»

Степан Руданський

Байка – найпопулярніший жанр у літературі, невеликий за обсягом, повчально-гумористичний чи сатиричний твір, у якому людське життя відтворюється в образах тварин, рослин, речей або зведене до простих й умовних стосунків.
Байкар стисло, але яскраво розповідає про якусь вигадану подію чи особу, яка узагальнює в собі багато життєвих фактів і наштовхує читача на повчальні висновки.
Висновок байки часто зрозумілий сам собою, іноді автор подає мораль (силу) в афористичній формі на початку чи в кінці твору: «щуку кинули у річку», «а воз и ныне там», «чужой беде не смейся, голубок» та ін.
Байка вимагає відточеної мови; влучного, разючого слова; дотепності; афористичності.
Відомі байкарі: Езоп (Давня Греція), Лафонтен (Франція), Кантемір, Тредіаковський Сумароков, Крилов (Росія), Григорій Сковорода, Левко Боровиковський, Павло Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Леонід Глібов (Україна).
Прекрасні байки пише член СХПУ Віталій Бондарчук:
«Мишеня і сир», «Осел і Слон», «Свиня і Голуб», «Будяк і Дуб».

Притча – повчальне алегоричне оповідання про людське життя з яскраво висловленою мораллю, написане прозорою або віршованою мовою.
Відомі притчі з Біблії:
- про загублену драхму (Євангеліє від Луки 15:8-10);
- про 10 розумних і нерозумних дів (Євангеліє від Матвія 25:1-13);
- про будівництво башти (Євангеліє від Луки 14:28-30);
- про гостей весільних (Євангеліє від Матвія 22:1-14);
- про слухняного і неслухняного сина (Євангеліє від Матвія 21:28-32);
- про сіяча (Євангеліє від Матвія 13:4-9);
- про кукіль (Євангеліє від Матвія 13:24-30);
- про гірчичне зерно (Євангеліє від Матвія 13: 31-33);
- притча про робітників у винограднику (Євангеліє від Матвія 20:1-16);
- про таланти (Євангеліє від Матвія 25:14-30).

Є цікаві притчі у члена СХПУ Віталія Бондарчука: «Прострочений квиток», «Кульбаба».
Усім відома християнська притча «Следы на песке», яку розповідав Єфім Шефрін на своєму ювілейному концерті, написана прозою.
Один із поетів-аматорів її передав у віршованій формі:

Однажды мужику приснился сон,
Как будто бы по берегу морскому бродит он,
А рядом с ним идет Христос.
Увидел в небе своей жизни ключевые точки,
А на земле следов от ног своих и Господа цепочки.
Заметил он, что в самые тяжелые моменты жизни
Одна следов цепочка протянулась по земле.
Он опечалился и Господа спросил:
- Я следую Твоим путем, но почему
Ты не поможешь мне?
Господь ему ответил, что его Он любит
И никогда на покидал,
А в самые тяжелые минуты
Его Он на руках Своих держал.
Пути Господни неисповедимы,
Но если следуешь Его путем,
То ты и Он – неразделимы…

Пародія (з грецької: переробка на смішний лад) – гумористично-сатиричний твір, який наслідує, імітує творчу манеру письменника з метою його висміяти.
Досягається це шляхом загострення слабких сторін твору. Зберігаючт форму оригіналу, пародист вкладає в неї новий, протилежний зміст – і тим самим дискредитує його.
Пародія зрозуміла тільки поруч із своїм оригіналом за принципом контрасту з об’єктом висміювання.
Яскравою пародією на лицарські романи епохи Середньовіччя є роман «Дон Кіхот» Сервантеса.
Пародія В. Еллана-Блакитного (поч. 20 ст., Україна) на вірші футуриста М.Семенка.

Читаю вірші Семенка,
і очі чухаються – плакать,
і написать тремтить рука:
Кри-
     вля-
          ка!

                   В. Еллан-Блакитний 

Стало льо тало
ало рюзо
юзо 
бірюзо
остало квальо мало     
льо
о.

М.Семенко  

 

 

Послання – віршований літературний твір, написаний у формі листа або звернення до якоїсь особи або багатьох людей.
Це можуть бути вірші інтимного змісту або на громадські теми.
Широко відомі послання
- Тараса Шевченка: «Заповіт», «І мервим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не тільки в Україні моє дружнє посланіє», «Гоголю», «Марку Вовчку», «До Основ’яненка» та ін.;
- Івана Франка: «Товаришам із тюрми», «Мойому читатчеві», «Молодому другові».
У роки Великої Вітчизняної війни П.Тичина, М.Рильський писали емоційно напружені, звернені до всього радянського народу, що був у фашистській окупації, до воїнів-фронтовиків, що наближали час перемоги; задушевні ліричні послання до рідних, батьків, коханої, у деяких органічно поєднувались інтимні мотиви з громадськими, патріотичними:
К. Симонов «Жди меня»,
Расул Гамзатов «Лист матері».

Епіграма – короткий (часто на 2-4 рядки) злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи чи негативного суспільного явища.
Характерно:
- карикатурне зображення тих рис, які висміюються;
- стрімке розкриття теми;
- несподівана, дотепна кінцівка.
Російський поет Є. Баратинський називав епіграму пустотливою і смішливою птахою з гострими кігтями, яка пурхає між людьми і тільки-но помітить де виродка, відразу видряпує йому очі.
Епіграма має характер швидкого, в’їдливого, дотепного жарту.
Цікаві епіграми пише Валентин Гафт – актор театру «Современник», якого колеги називають «совістю колективу», – на своїх друзів-акторів (цікаві приклади можна знайти у Вікіпедії).
Іван Франко в епіграмі на галицького реакціонера редактора газети «Слово» Венедикта Площанського писав:

Слово – чудний дар природи,
світ ним чесний, вільний став:
Але ти ним світ рутенський
Довгий час в тюрмі держав.
Та природа ж тих карає,
Хто відбіг від прав її, –
Як негідному – дар слова,
Певно, відбере тобі.

(Із Словника літературознавчих термінів)

Епітафія – вірш, призначений для ви карбування на надгробному камені чи пам’ятнику.
У Стародавній Греції – на могилах героїв – відігравав важливу виховну роль.
Але з часом епітафії перетворились на жартівливі, а то й на сатиричні твори.
Пишуть іноді й на адресу живих носіїв різних людських вад, і на адресу політичних супротивників.

Заздрісникові
А цей ночами все сичить та свище,
Хоч вже перетворивсь на порошок:
- Чого могила у сусіда вища
І домовина довша на вершок?

Хабарникові
Він тут себе вважає випадковим,
Досада йому тім’я протира:
- Я був би досі ще живим-здоровим,
Якби підсунув смерті хабара.

Василь Симоненко

aliance

light

artist shapovalov

christ-song

shpu facebook

 

biblioteka

krug-stol2013

krug-stol2014

Головна сторінка | Людина року | Контакти

© Використання будь-яких матеріалів сайту дозволено тільки за умови активного гіперпосилання на джерело. Офіційний сайт Спілки християнських письменників України. 2010-2017 рр.