Інтерв’ю з Головою Місіонерського відділу Патріархії УАПЦ Євгеном Заплетнюком

 
Голова Місіонерського відділу Патріархії УАПЦ, митрофорний протоієрей, член СХПУ Євген Заплетнюк поділився своїми думками з приводу християнської літератури і діяльності християнських авторів. 
 
- Євгене Ростиславовичу, Ви отримали посвідчення і значок члена СХПУ. Які у вас відчуття і що думаєте про Звітно-виборчу  конференцію СХПУ? 

- Я думаю, що надзвичайно велике благословення для кожної людини – відчути, що ти щось можеш зробити для церкви і для Бога. Спілка підбадьорює людей, які хочуть виконувати свою роботу в тій чи іншій мірі. Наприклад, якщо є люди, які пишуть вірші,- це чудово, вони можуть збиратися, спілкуватися, ділитися досвідом. Спілка дає можливість людям вдосконалюватися, тому що ти бачиш,  який рівень у інших авторів, наскільки багато тобі ще треба працювати.

На конференції я побачив у більшій мірі виступи поетів. Я поезією, на щастя, не займаюся, але мені було цікаво. Я дуже задоволений цим днем і тим, що відбуваються такі заходи, тому що від них залежить майбутнє нашої України. Адже, якщо будувати Україну без Христа, доброго майбутнього не вийде.

Дуже важливо, щоб у таких професійних об’єднаннях ми мали можливість слідкувати за тим, чи відповідає та чи інша думка автентичності вчення Євангелія

- Слово – це досить сильний важіль впливу в руках письменників. У зв’язку з цим, як Спілка може впливати на суспільство?

- На Звітно-виборчій конференції пролунала думка, що члени СХПУ мають стати елітою українського суспільства, яка і повинна давати поштовх для подальшого вдосконалення українського народу. Звичайно слово має дуже велику вагу і ті люди, які навчилися правильно ним володіти – благословенні Богом. Апостол Павло писав, що не багато ставайте вчителями, тому що більший осуд приймемо. Кожна людина, яка намагається іншим щось передати, повинна бути дуже обережною, тому що вона разом з прекрасними ідеями може передати щось те, що не відповідає ні вченню церкви, ні вченню Святого Письма. У нас завжди є ризик видати свої власні переконання про Бога за об’єктивну реальність, хоча вона такою може і не бути. Тому дуже важливо, щоб у таких професійних об’єднаннях ми мали можливість слідкувати за тим, чи відповідає та чи інша думка автентичності вчення Євангелія. Назвати себе письменником – це одна справа, для того, щоб бути християнським письменником є зовсім інші критерії, які доволі відомі вже дві тисячі років. Церква завжди може прийняти тебе з радістю як свого члена, але не завжди може благословити на посаду вчительства, тому що це - особливий дар.

Сенс у тому, що доки ти не зміниш себе, ти не зможеш навчити і показати правдивий шлях іншим. Найкращий спосіб мамі з татом навчити дитину молитися -  це самим стати на коліна і помолитися. Найкращий спосіб навчити їх курити - це самим курити все життя і потім казати: "Ну в кого ти такий вдався? Чи тобі не соромно? Ти такий малий, а вже куриш". Хоча вони самі показали своїм життям, як "правильно" робити. Це ключовий принцип і світської і релігійної педагогіки.

Доки ти не зміниш себе, ти не зможеш навчити і показати правдивий шлях іншим

-У своєму привітанні Ви сказали про те, що хочете розвіяти міф про вузькоконфесійність Спілки. Чи рекомендували б Ви православним письменникам входити до СХПУ?

- Я б хотів, щоб люди, які правдиво пишуть про Бога і мають можливість це підтвердити якимось талантом, входили в цю Спілку, щоб ділитися досвідом, чогось вчитися.

Якщо Спілка стає вузькоконфесійною, вона стає причиною ще одного поділу між людьми.  Все, що роблять християни, направлене на одне - відкрити Христа світу. Якщо людина буде закриватися у собі, у своїх переконаннях, це не принесе користі. Христос говорив іти по всьому світу, всім людям проповідувати. Ті люди, які правильно розуміють ці слова, зрозуміють, що Спілка створена саме для цього. ЇЇ мета - не допомагати гордині. Дуже гордо показати, що ти - письменник, але разом з тим це вимагає дуже багато від людини, від її поведінки, вчинків і навіть думок.

Дуже гордо показати, що ти - письменник, але разом з тим це вимагає дуже багато від людини, від її поведінки, вчинків і навіть думок

- Що потрібно для того, аби на книжкових прилавках з’явилося більше християнської , світлої літератури з високою мораллю?

- У православній церкві є подібний досвід. Нещодавно на засіданні органу, що контролює видавництво, ми дійшли висновку, що надалі ми можемо рекомендувати до друку лише окремі книжки, тому що не кожна книга є насправді доброю, навіть якщо вона видається в гарній палітурці. Тому я вірю, що наступить такий момент, що члени Спілки будуть намагатися триматися високого рівня, і позначка "рекомендовано до друку СХПУ" буде говорити не тільки про те, що автор книги є членом Спілки, а й про високий авторитет цього видання. В цьому плані завдання СХПУ - це не тільки розширення організації кількісно і якісно, але і відділення зерна від полови, яку зараз ми маємо, в тому числі, і на книжковому ринку. Хоча книжок багато, але якісних книжок все менше.

- Ви самі читаєте книжки? Як часто?

- Я читаю. Це єдине, що мені насправді подобається, якщо говорити про хобі. Але, на превеликий жаль, ті книжки, які мене цікавлять як науковця, часто недоступні по ціні, або навіть стають рідкістю. Тому електронні книжки в якійсь мірі замінюють друковані видання.

Сортувати літературу - дуже важливо. Стати автором може будь-хто, але стати якісним професійним письменником, тим більше християнським - це дуже складна праця, тому що вона вимагає від людини не тільки інтелектуальної підготовки, але й духовної. Це важливе питання, адже ми живемо у суспільстві, яке не тільки починає відкидати християнство, якісь здорові поняття, але сатаніє на наших очах. І, якщо людина буде мати можливість серед двох книжок обрати ту, яка має логотип СХПУ, значить повинен зрости і інтелектуальний, і духовний рівень.

 Стати якісним професійним письменником, тим більше християнським,- це дуже складна праця, тому що вона вимагає від людини не тільки інтелектуальної підготовки, але й духовної

- При СХПУ є Рада, яка, оцінюючи рівень книжки, вирішує чи можна надати авторові право друку на ній логотипу Спілки. Це правильно?

- Людина сама себе адекватно не в змозі оцінити. Вона занадто себе багато любить і занадто багато уваги приділяє своїй творчості, своїй персоні. Тому все, що ми пишемо, залишається з відбитком людського гріха і недосконалості. На будь-яку річ є декілька поглядів: те, що ти сам про себе думаєш; те, що думають про тебе інші, і останнє те, що відповідає об’єктивній реальності - це, що про тебе думає Бог. Ми не можемо на себе брати роль Бога, але все-таки, як брати, як друзі тієї людини, що помиляється, ми можемо вказати, що те, що вона робить - неправильно.

- Яке Ваше ставлення до номінації "Людина року в українському християнстві", яку проводить СХПУ. Чи вважаєте Ви такі заходи потрібними?

- Наша церква завжди приймає активну участь у цьому заході. Ми вважаємо, що будь-яке стимулювання людей до подальшої праці над собою є корисним. Нам потрібно визначати поміж собою тих людей, які справді варті пошани й довіри. Серед людей, за яких голосували є ті, які засновували доми милосердя, всиновлювали багато дітей. Це ті люди, якими повинен пишатися весь світ. Було б дуже добре з одного боку для тих людей, які вже зарекомендували себе, щоб це було стимулом для продовження їхньої праці, а з іншого боку для всіх нас, щоб ми бачили, що і сьогодні є люди, які втілюють у життя Христові заповіді. Сказати, що я – християнин - це одне, а показати власним життям - це дуже складно. Наприклад, один з попередніх нагороджених - це людина, яка усиновила більше 70 дітей зі СНІДом. Прекрасно всиновити людину. Але якщо ти знаєш, що сам кожного дня ризикуєш долучитися до цих дітей з хворобою, це дуже важливо. Ти знаєш, що ти можеш навіть померти заради того, щоб іншим покращити життя. Тому навіть невеликі спроби вирізнити одних серед інших - це дуже велика нагода для кожного з нас подумати про те, наскільки наше християнство якісне. Звичайно людський суд доволі умовний по відношенню до суду Божого, але все одно, ми віримо, що навіть ми можемо в дечому розбиратися: де зло, а де добро.

- У планах СХПУ проведення фестивалю публіцистичної прози. Чи прийматимете ви участь у ньому?

-Я з радістю б прийняв участь у будь-якому подібному заході. Якщо будуть проводитися такі заходи, де через публіцистів можна показати і розказати людям про Христа, я буду дуже радий, тому що мені здається публіцисти – люди більш помірковані, ніж поети, з ними можна вести більш конструктивну розмову.

 

 Євген Заплетнюк, Голова Місіонерського відділу Патріархії УАПЦ, митрофорний протоієрей, член СХПУ 

aliance

light

artist shapovalov

christ-song

shpu facebook

 

biblioteka

krug-stol2013

krug-stol2014

Головна сторінка | Людина року | Контакти

© Використання будь-яких матеріалів сайту дозволено тільки за умови активного гіперпосилання на джерело. Офіційний сайт Спілки християнських письменників України. 2010-2018 рр.