Твори переможців Всеукраїнського християнського літературного конкурсу «Ковід-наше все!»

Переможець в номінації «Поезія» Галина Курбатова, м.Київ

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Яка краса! Квітують вишні,

В полях посіви вже зійшли,

Кульбаби знову розцвіли.

Хоч холоди не відійшли, 

Та вже тепліють ранки ніжні.

Душа радіє навесні,

Як птах, летить в обійми Бога!

Здається, ось вже перемога,

Але ятрить пересторога:

Пильнуй, молись навіть вві сні!

Бо не дрімає лютий ворог,

Кружляє, рикає, сичить,

Шукає душу загубить,

Вогонь любові загасить…

Що нам робити? Бить на сполох!

Нехай цей вірус відімре,

Спаде в багно його «корона»,

Яка так хоче сісти трона,

Та вийде Божа заборона:

Господь хвороби забере!

Він Бог і Цар понад усе!

Він переміг і смерті жало,

Він так страждав – земля дрижала,

З хреста Святая Кров стікала…. 

Розп’ятий був Він, та воскрес!

Христос воскрес! Христос воскрес! 

Нехай лунає над землею!

Хай світить кожному зорею,

Хай стане зіркою моєю:

Христос воістину воскрес!!

 

ЩО ХОЧЕ БОГ СКАЗАТЬ? 

Цвіркочуть горобці,

крокує справжнє літо,

Господь дарує щедро 

нам Божу Благодать!

Здається, попроси – 

і Небеса відкрито!

Та раптом лине дощ, 

гучні громи гримлять!..

Неначе йде Господь, 

гряде на Землю вдруге,

Як грізний Судія! 

Що хоче нам сказать?

Пожежі по лісах, 

та суховій нас крутить,

Короновірус теж – 

з’явився, наче тать.

І сьомий рік війна 

триває безперервно,

Вже не злічити нам 

гірких її плодів!

Навіщо ллється кров 

синів наших даремно?!

Чому Ти, Боже, їх 

від куль не захистив??

Чому наша земля 

розділена й розрита?

Росте на ній тепер 

не жито, а бур’ян.

Слізьми малих сиріт 

і матерів полита,

Не міряно тих сліз, 

їх, мабуть, океан.

Ні, Бог наш не мовчить.

Він все сказав в Писанні:

Якщо увесь народ 

помолиться з колін,

І схилиться лицем 

смиренно в покаянні,

Лише тоді простить. 

Почує його Він.

Не буде більше сліз, 

ні війн, настане тиша.

І знов почне Господь 

народ благословлять!

Ми ж будемо Йому 

складати свої вірші,

З подякою співають про Божу Благодать!.. .

 

Лауреат в номінації «Поезія» Надія Бойко, м.Київ

Боже, зціли Україну!

Боже, зціли Україну,
Зглянься над нами в цей час,
Бачиш пожежі, руїну,
"Вірус" прийшов до всіх нас...

Серденько тужить, бо чує
Всяке нечестя й брехню...
Боже, хай "зло" не кепкує,
Вихопи нас із вогню!

Можеш лиш Ти зруйнувати
Те, що задумало "зло".
Ходить від хати й до хати,
Мов той бур'ян, проросло...

Отче, до Тебе, молюся
За український народ!
Вірю Тобі лиш, Ісусе!
Поміч пошли в час скорбот.

Вірю, прийде добра днина,
Зверне до Тебе весь люд,
Ти - наша поміч єдина,
Змий весь непотріб та бруд!

Милість Твоя хай лунає
Співом чудесним з Вершин!
Правда Твоя хай єднає,
З гір до квітучих долин...

Хай розцвіте Україна!
Заколосяться жита!
Радісно та безупинно,
Хай прославляє Христа!!!

Очистим же "чат"

Очистим же "чат" наших мыслей
От "мусора" нынешних СМИ!
Они тяжким грузом нависли...
Искусно владеют людьми.

Доступность... И все ей подвластно, -
Один только "клик" и "опля",
Врывается в разум: "Опасность!"
Трясется от страха Земля...

Несётся, как всадник, эфиром
Губительной язвы поток...
В стремленьи владеть целым миром,
Пленяет всех страхом злой рок...

Пожары кругом, наводненья,
Вулканы проснулись опять...
Разруха от землетрясенья,
И с "вирусом" не совладать...

А СМИ вновь кричит, обещает:
Вакцина спасет лишь одна...
Но Слово Благое вещает:
Давно в этом мире она!!

Сам Бог в Своем Сыне явился,
Чтоб мир этот грешный спасти,
Чтоб каждый к Нему обратился,
Спасение смог обрести!

Спасение даром даётся
Тому, кто захочет его,
Живым Родником оно льется,
Течет прямо в сердце мое!

Я верю Тому, Кто страдая,
Просил на Голгофском Кресте:
"Прости им, Отец! Ведь не знают..."
И мир весь исчез в темноте...

Но тьма не смогла удержаться,
Над миром, распявшим Христа!
Воскрес Он!! Чтоб в Нем возрождаться
И жить уже с Ним навсегда!

Под Кровом Его успокоюсь
От бури житейской в тиши,
В Прибежище Божьем укроюсь
И мир обрету для души!

Очистим же "чат", - наши мысли,
От зла, что в погибель влечет!
Исправим сердца, и к Отчизне
Пусть Божья Любовь нас ведёт!

 

Роботи Лауреата в номінації «Поезія» Марії Звіришин (м.Львів)

Розгулялася «корона» по планеті

Розгулює «корона» по планеті,

Гарцює зло, пустилося в галоп,

Багато всього скрито, у секреті,

Хто це зупинить, скаже - досить...стоп

Втомилось небо і втомились люди.

Хто їх штампує - нові, ковіди?

Обличчя в масках, говорять лиш очі,
Шукають вихід й слова пророчі.

Питають очі, що сталося з світом?
Земля і далі ще квітне цвітом
1 осінь кидає листя на землю,

Страх сковує душі, стає в них темно.

Ніхто не знає, немає одвіту
За що така доля настала для світу?
Забули люди, що є Вищі сили.

Вищі Закони переступили.

Планета плаче, нагрянула смута,
Розгублене людство і воля скута.

Вже не обнімеш, просто так, людину,
Боїшся дихнути - не вразити б дитину.

Уста під масками, питають очі
Доки гулятиме вірус разючий?

Страх захворіти і страх померти и
Не дає жити, стискає серце.

І там де страх є, там буде поразка
І це не казка, зовсім не казка,

І це з реалій планети Земля,

З вселенських законів земного буття.

На краю провалля опинилась планета.
Як вийти з усього немає секрету -
Це віра, молитва, єднання, любов.
Господь нас почує й поверне все знов!

Нас сім мільярдів, звернімось до Бога.
В каятті і молитві людству підмога,

У них і вакцина, і антивірус,

Всім благодатям мірило - Віра!

Р.S.

Погляньмо на ковід з іншого боку -
Призупинив він шалені потоки,

Дав час присісти, заглянути в душу -
Для чого народився, як жити я мушу?

 

Робота Лауреата за оригінальну подачу матеріалу Дмитра Шаповалова 

Отдай им свою свободу,

Делая всё как велят,

Светлейшие остолопы,

Которых не выбирал.

Надень на лицо намордник

Намордник нас защитит,

Отдай только им свободу, 

Там кто-то за всех решит.

Столь бескорыстно и резко

Тревога о нас их сразила!

Похоже сама мать Тереза

Внезапно там всех укусила.

Нам диктатуры не надо,

Где дружно все строем ходили.

Нынче все - «личность», не стадо!

Как личности! - дома сидим мы.

Сознательно - это твой выбор,

Соцсети и СМИ так сказали.

Забудь о правах и будь гибок,

Останься в зрительном зале.

А спорить - да сколько угодно,

Делитесь! На «за» и «против».

Здесь чувствуй себя ты вольготно,

Приличия рьяно отбросив.

Делитесь - ведь это прекрасно!

В спорах - вот здесь вам свобода!

Их кресла стоят безопасно,

Покуда бушуют разброды.

Твой долг - доказать в Интернете,

Как всё обстоит в этом мире.

Ты очень умён и конкретен,

Хотя оппонент и настырен.

Потом с превосходством бесспорным,

Выйдешь гулять за ограду,

Напялив намордник покорно,

Ты сам так решил же, ведь правда?

Альтруистично, по-рыцарски!

О нас вдруг заботиться стали.

Закройтесь, снимите вывески - 

Закон уже переписали.

Сдай, наконец, им свободу,

Забудь о каких-то правах.

Спрячься подальше в намордник,

Наш Лагерь в хороших руках.

 

Робота Переможця в номінації «Мала проза» Володимира Слонопаса, США

Нація Вакци.

«Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите. Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх». (Дії 28:26,27)

 

  • Ну що, поснули?
  • В моменті. За ніч набігалися.

Вона притулилась до нього. Сиділи тихенько, обнявшись, насолоджувались лагідним теплом хутра. Десь там у кімнаті шаруділи чиїсь кроки, було чути на кухні дзенькотіння складаємого до мийки посуду. Почувся голос з коридору і клацання дверного замка. Все затихло. Вони ще посиділи хвильку. Тиша.

  • Підемо тепер і ми, глянемо, що там на кухні для нас залишили смачненького. 

Вона стверджувально кивнула. Він обережно висунув голову з нори, що виходила до коридору попід шафою. Ще би вчора він не наважився цього робити в білий день, але голова сімейства, що жило в квартирі, ввечері розповідав дружині та дітям, як він заради того, щоби школу не замкнули, прийняв вакцину проти корона-віруса. Послухати – так просто геройський вчинок. Він розповідав про свою жертву заради дітей, які би волочилися по вулицях міста, коли школу замкнуть. Дивний чоловік. Він що, збирається всіх школяриків після уроків до себе додому запрошувати? «Хе-хе-хе, - засміявся про себе щур, - дітей йому шкода. Роботу боявся втратити!» 

Щурисько виліз з нори, ще раз огледівся. За ним обережно висунулась і його кохана половина, щоразу підіймаючи носика, внюхуючись по сторонам. 

  • А вони не повернуться? – спитала.
  • Ні, до години другої по полудню в хату ніхто не заявиться. А ми за декілька годин впораємось із заготівлею провіанту. Таки добре, що вони побрали щеплення, цілий день квартира в наших лапах.
  • А що відносно нас? Будемо також брати щеплення проти цього... як його, корона...?
  • Коронавіруса, - уточнив щур, - А для чого? 
  • Як для чого? Щоби беспечно жити межи людьми.
  • Вона не випробувана ще до кінця. Ех, в добрі часи ми живемо. Вони вакцину тепер прямо на людях випробовують. Пам’ятаю, ще дід мій оповідав, як по війні щурів ганяли і малі босяки, і старі сліпаки... всі, кому не лінь, бо, казали, що ми рознощики зарази. 

Наша парочка спритними стрибками з одного предмету на другий швидко опинилась на дивані. Зручно вмостилися, відкинувшись на свої гладкі спинки. 

  • Ще років десять тому, - продовжив щур, - нашого брата за хвости тягали з нір, садили в клітки і кололи всілякою гидотою. Хто вижив – ті заздрили мертвим. Ото було переслідування нашого роду! Тоді багато хто добиралися до портів та сідали на кораблі до Америки. А сьогодні... Таки в добрі часи живемо.

Щур мрійливо закотив очі, заклавши лапи за голову.

  •  А може люди таку хитрість примінили, щоби нашу пильність приспати? – обережно поцікавилась.
  • Та ні! Великі світу цього: від президентів до церковних лідерів закликають всі народи безвідмовно приймати вакцинацію.
  • Вакци... що?
  • Націю. – Відповів та розсміявся щур, - А знаєш, воно навіть співзвучне з тим, що сьогодні по світі робиться – Нація Вакци. Не буде тепер ні китайців, ні українців, ні американців, а буде єдина світова нація Вакци.

Щур знову розреготався.

  • То може та вакцина добра, що так всі за неї? - знову спитала вона.
  • Та яке там. Від неї мабуть більше вже померло, ніж від вірусу. Ех, чудесні та чудернацькі часи наступили.
  • Який ти в мене розумний, - захоплено сказала вона, притулившись ближче до коханого, - А де ти навчився читати?
  • Так я ж до зустрічі з тобою, всі роки жив у міській бібліотеці.

Вона замріяно подивилась на нього – батька її маленьких п’ятьох щуренят. 

  • Почитай мені щось, - попросила, показуючи на стос розкиданих по дивану газет.

Він розгорнув одну, подивився на дату. 

  • Так це вже стара, ще з березня. 
  • А яка різниця? Просто читай.
  • Ну що ж, слухай.

Він почав читати. Читав повільно, часом зупиняючись, і вона тихенько спостерігала, як він роздумує над прочитаним. Вона ловила кожне його слово своїми маленькими вушками, не перебивала, не розпитувала, а насолоджувалась його читанням. 

  • 16 березня 2021 року ЮНІСЕФ та Міністерство охорони здоров’я України організували громадську вакцинацію проти COVID-19 для кількох українських релігійних діячів. Вони були щеплені залишковими дозами вакцини AstraZeneca (Covishield) у Мистецькому Арсеналі в Києві. На власному прикладі Верховний архієпископ Києво-Галицький, Глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав (Шевчук) та архімандрит Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Православної Церкви України Лаврентій (Живчик) призвав віруючих до вакцинації. Крім того, першу дозу вакцини від COVID-19 отримали Леонід Барац, представник Федерації єврейських громад у Києві, Борис Стругацький, представник єврейської громади Хабада Любавича в Україні, та Андрій Юраш, голова релігійної групи Департаменту у справах Кабінету Міністрів. У заході також взяв участь головний рабин Києва Джонатан Бенямін Маркович. «Немає релігійних підстав для відмови від вакцинації,- сказав Блаженніший Святослав на брифінгу після щеплення. Він підкреслив, що отримав залишкову дозу вакцини, і висловив подяку за можливість захиститися від COVID-19. Глава УГКЦ також закликав українців прислухатися до порад сімейних лікарів та перевірити джерела інформації про коронавірус. Він також назвав три ключові принципи вакцинації: добровільність, безкоштовність та безпеку. Архімандрит Михайлівського Золотоверхого монастиря Лаврентій також зазначив, що церква не відмовляється від щеплення. «Церква не заперечує, але приймає вакцинацію як спосіб подолати або принаймні обмежити поширення цієї страшної хвороби», - сказав отець Лаврентій, додавши, що щеплення також може бути частиною Божого провидіння. У свою чергу, головний рабин Києва Маркович зазначив: «Господь надіслав нам щеплення. Господь послав нам ліки від цієї хвороби. Обов’язково потрібно цим скористатися і бути здоровим». Він також наголосив, що коли йдеться про вакцинацію, віруючі повинні прислухатися до порад професіоналів. Усі релігійні провідники висловили глибоку вдячність лікарям, які є на передовій боротьби з коронавірусною хворобою.

Щур відклав газету і щось почав собі роздумувати, пригадувати, при цьому крутячи лапою то в одну, то в іншу сторону. 

  • Щось не так? – спитала вона. 
  • Щось мені не в’яжеться з цією публічною акцією. 
  • Напевно хотіли всім показати необхідність та безпечність цієї вакцини, - висловила допущення. 
  • Та ні, не це. – відповів щур, - З усіх цих промов, виглядає, як ніби то Бог благословляє вакцину від епідемії. Не молитва, не віра, а вакцина має силу. А головне, вони змовчали, що епідемії посилаються Богом на землю за людські гріхи - так Біблія каже. 
  • А що то є Біблія?
  • Слово Боже до людей. Вони створені по його образу і Він дав їм закони та установи, за якими вони повинні жити. За порушення останніх та відступлення, Бог сказав, - щур почав щось напружено згадувати, - «...нашлю чуму на народ мій, і коли мій народ, що зветься моїм ім'ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю».

ЇЇ здивуванню та захопленню не було меж. Вона дивилась на нього очима, як на божество, зійшовши з небес. 

  • Ти знаєш Біблію! Ти знаєш Слово Бога до землі!
  • Та я так, - промимрив щур, хоча йому похвала була приємною, - читав просто, роздумував. Мені дивно інше, як такі високопоставлені священники не чули цього? А може не хочуть з якоїсь причини донести це до людей? Адже всі ці епідемії та хвороби Бог насилає на людей за їхні гріхи. Покарання! А вони шукають ліків, щоб припинити Божу кару? І сміх, і сльози. 
  • Але люди нічого на цьому не втрачають, адже сказано, що усі щеплення є добровільними та безкоштовними.
  • Безкоштовним у людей, - засміявся щур, - буває тільки сир у мишоловці. І було би все нічого, якби ота «добровільність» мала дійсність. Але людей ставлять в такі добровільно-примусові умови, що багато з них просто не витримують і змушені брати вакцину. 
  • Наприклад? – не зовсім зрозуміла сказаного вона.
  • Та візьми до прикладу хоча б нашого господаря квартири. Він же набожний чоловік, і мабуть не брав би того щеплення, але уряд поставив умову, що вчителі, які не взяли вакцини, будуть звільнені зі школи. Не вакциновані діти не можуть відвідувати занять. Так само і лікарі, і працівники компаній... Хочеш бери, хочеш не бери, але тоді втрачаєш роботу і маєш інше життя. От тобі і добровільність. Дурять народ ... Ну але нам, що до них.

Щур відкинув газету вбік. 

  • Це старі новини. Там свіжішої газети немає? – показав пальцем на безладно скинуту купу газет та журналів на другому кінці дивану. 

Вона слухняно підсунула йому декілька. Він переглянув дати на перших сторінках.

  • Ну от, ця з вересня – це вже в лапу з сьогоднішніми днями... "Свою точку зору з приводу щеплень наша Церква озвучила ще на початку пандемії та чітко зазначила, що в ПЦУ немає заперечень проти вакцинації. Щеплення не суперечать ні Божим заповідям, ні принципам християнської віри. Одночасно з цим церква не змушуватиме кожного робити вакцинацію. Процедура повинна бути добровільною та усвідомленою. Кожна людина вільна прийняти власне зважене і відповідальне рішення, яке буде спиратися виключно на професійні рекомендації медиків та індивідуальні показники здоров'я", - пояснив отець Михайло Омельян, священник ПЦУ... "Християнська громада насторожено ставиться до будь-яких засобів контролю над людиною, пояснюється словами зі Святого Письма, де йдеться про те, що в кінці світу будуть ставити на праву руку і на лоб друк антихриста. Не сказано, що це буде за друк, і з чого вона буде складатися. Йдеться лише про сам факт. І тому будь-які речі, які хоча б побіжно нагадують про це, абсолютно виправдано викликають у християн настороженість. З іншого боку - деякі погляди є все-таки перебільшені та радикалізовані", - зазначив речник УПЦ МП, отець Михайло Данилевич... "Якщо хтось вважає, що вакцина - це якийсь сатанинський задум, то це неправильно. Нечистий діє таким чином, щоб змусити людей жити в страху. У той час, як Бог діє інакше - він спонукає нас до дій. Дією в цьому випадку є саме колективна імунізація. Пам'ятайте, що від наших дій залежить життя і здоров'я інших людей. Будемо відповідальними та свідомими!"- підкреслив Голова пресбюро Київської єпархії УГКЦ отець Андрій Боднарук і нагадав, що одними з перших вакцинувалися Папа Франциск і глава УГКЦ Блаженніший Святослав... "Треба також пам'ятати, що вакцинація потрібна не тільки для власної безпеки, але і для безпеки оточення. І сьогодні вибирати щеплення - значить бути відповідальним перед своїми рідними, близькими, перед колегами та суспільством в цілому. Але я, наприклад, не вважаю за доцільне закликати до вакцинації під час священних літургій. Адже це час насамперед для молитви, для Бога. Господь недарма кожного з нас наділив свободою і розумом, щоб ми були вільні у своєму виборі та вирішували, вакцинуватися чи ні", - зазначив Вікарний священник РКЦ костелу Святого Миколая в Києві, отець Богдан Савицький...

Щур перестав читати, замружив очі і відкинув голову . Видно було, що читання його виснажило і він потребує перепочинку. Через декілька хвилин вона порушила тишу:

  • Виходить, що добре таки прийняти вакцину? І ніхто й не говорить з них, що це покарання Боже за гріх.
  • Я б не спішив із висновком, що це добре, адже хворіють і ті, що прийняли вакцину. Ось є трішки, нібито за гріховне коріння цієї пошесті, - продовжив щур, наблизивши газету знову до очей, - патріарх Філарет, який очолює Українську православну церкву Київського патріархату, захворів на COVID -19 і згодом був госпіталізований... У березневому інтерв'ю місцевій українській телестанції він назвав кризу "Божою карою за гріхи людей і гріховність людства". "Перш за все, я маю на увазі одностатеві шлюби - це причина коронавірусу".
  • Нічого не зрозуміла зі всього перечитаного. Церков багато, вірують, нібито, в одного Бога, а спільної думки не мають. 
  • О так, навіть дракон з трьома головами скоріше б прийшов до загального рішення, інакше би не зміг літати, – і сам засміявся від дотепу. 

Щур відчув вібрацію, поліз у глибину свого хутра та витяг мобільний телефон.

  • Ало, хто це? Дядечку Рет?! Дя-ядечку Рет!! – подивився на жінку радісними очима і промовив до неї, - Це мій дядько Рет з Америки.

Вона мовчки зробила здивовані очі, але мовчала, прислухаючись до розмови.

  • Як там живе столиця світу? А ми тільки но вас згадували, чи нам з дітьми не імігрувати... Та у нас тут таке наробилося з тим коронавірусом... Та ви що!.. Нічого собі... То може нас якось мине?.. Ой-йо-йой... Добре, будемо сидіти тихо, як церковні миші. Дякую, дядечку, що задзвонили, передавайте привіт усім нашим. Обов’язково... Бувайте.
  • Ну, що там в Нью Йорку? – її розпирала цікавість почути останні новини з-за океану. 

Щур сидів мовчки, переварюючи в своїй голові почуте.

  • В ООН почалася сесія, президент Бразилії відмовляється від вакцинації, світові лідери на нього тиснуть, навіть заборонили йому відкрити промовою сесію, а ця традиція існувала від початку створення організації. Американського президента більше цікавить питання стовідсоткової вакцинації народу, ніж проблеми в Афганістані чи падіння економіки. 
  • Як думаєш, до чого воно йде? А що американські церкви на це?
  • Найбільша - католицька спільнота. Отці церкви спочатку було сильно обурились, бо докопались, що вакцина продукується із вживанням клітин абортованих дітей...
  • Який жах! – схопилась вона лапами за голову.
  • ... але потім тихенько зповзли із твердої позиції словами: «...але, якщо немає іншого виходу», тобто пустили все на самовизначення. От добрі католики стали на розпутті: хто бере, а хто відмовляється. Те саме поділення і в протестантських колах: одні закликають брати вакцину, інші – ні в якому разі. В багатьох церквах почали посилено розбирати та співставляти з подіями у світі Відкровення від Івана.
  • А це що?
  • Це остання книга Біблії, де описані всі події кінця світу. Кажуть, що піднесення церкви може статись на протязі наступних сім років. 
  • Як це? 
  • Бачиш, людям Бог обіцяв спасіння через сина свого Ісуса Христа, який перед закінченням земних днів має прийти і забрати свою церкву...
  • Куди забрати?
  • До якогось чудного місця на небі, де немає хвороб, голоду, вірусів і не потрібно вакцин.
  • А котра з цього різношерстя церков Його?
  • Я думаю, що жодна. Він сам вибере кого взяти. Будуть одиниці людей зі всіх деномінацій, як вони себе ділять, котрі вели направду святе життя.
  • А решта? Що з ними буде? А з нами що?
  • Щурам, на жаль, таких обітниць не дано, будемо тут з рештою людей доживати. Часи наступлять тяжкі, але пережили соціалізм, переживаємо капіталізм, переживемо і дні Божого гніву. Тим більше, вони йдуть на людей, а не на нас. 
  • Чому ж люди не тримаються Божих заповідей? Вони що, настільки нерозумні?
  • Виходить, що так. 
  • Ех, нам би їхній мозок.
  • Для чого? Щоби ми в короткому часі почали думати, що ми мудріші за Бога і почали вирішувати створені нами проблеми на свій розсуд? Суєта! Пішли на кухню, треба подбати про нинішній день. 

Щурі зповзли з дивана і почалапали на кухню, скоро проснеться їхня малеча, треба буде нагодувати. А завтрашній новий день дасть свої клопоти. 

 

light

artist shapovalov

christ-song

shpu facebook

 

biblioteka

krug-stol2013

krug-stol2014

Головна сторінка | Людина року | Контакти

© Використання будь-яких матеріалів сайту дозволено тільки за умови активного гіперпосилання на джерело. Офіційний сайт Спілки християнських письменників України. 2010-2018 рр.