Хто, якщо не ти?!.

Тетяна Шабаль,
член СХПУ,
2-е місце у номінації «Єднання християнської інтелігенції – пріоритет чи вибір» Першого Всеукраїнського фестивалю християнської публіцистики

 

Відкритий лист

до всіх, кому не байдужа доля Української держави,

хто розмірковує сьогодні над проблемами національного виховання і патріотизму, зокрема,

до тих, хто обрав професію журналіста

Слово – зброя. Як усяку зброю, його треба чистити й доглядати.

М.Рильський

Вибір професії – це один із найважливіших кроків молодої людини, котра хоче відчути себе повноцінною, самодостатньою, хоче займатися тим, що її цікавить, що приносить радість. Від вибору професії залежить майбутня доля юнака чи дівчини, тому не можна покладатися на випадковість, не треба квапитися, а обирати спеціальність самостійно, цілеспрямовано й не поспіхом.

 

Ти обираєш професію журналіста. Чи знаєш ти, яку велику відповідальність нестимеш за сказане Слово? До тебе будуть прикуті погляди тих, хто потребує правдивої інформації, влучного слова, допомоги реальної, а не обіцянки.

Друковане Слово в усі часи мало великий вплив на читача. Ті, що сьогодні на заслуженому відпочинку, беззаперечно вірили: Слово й Істина (Правда) стоять поруч зі знаком рівності.

На жаль, сьогодні Слову перестали довіряти, воно часто служить неправді, наживі, нахабно захищає інтереси тих, хто платить за брехню, не боячись, що рано чи пізно буде покараний Всевидящим Оком.

Скільки обману містить Слово! Уся надія на вас, молодих, чесних журналістів, які ще не втягнуті ні в політичні ігри, ані в кон’юнктурні розрахунки; ви ще не викохали в собі бажання сподобатися масам, чого так багато у виступах і діях дорослих. Ви ще романтики й оптимісти, правдошукачі й захисники скривджених. Ви – наші діти – рушійна сила прогресу.

«Хто володіє інформацією, той володіє світом», – цей вислів відомий усім. Гарно знати, що діється у світі, а ще краще першим повідомити про це людям, які чекають інформацію з місця подій. Виходить, що Слово – це золото, за яке йде боротьба. Слова правди, Слова надії, Слова любові чекають від репортерів. Як часто вони відчувають себе немов на передовій, тому й гинуть при виконанні службових обов’язків, покидають ряди борців проти підлості, брехні, корупції, нерідко йдуть на конфлікт з «сильними світу цього», зачіпаючи «незручні» проблеми, торкаючись маловідомих сторін життя.

Світу відомі імена Георгія Гонгадзе, Ігоря Олександрова, Владислава Лістьєва, Вадима Бойко, Тараса Процюка, Юрія Джеджули. Вони загинули, виконуючи свій професійний обов’язок: у гарячих точках планети, від рук найманих убивць – словом, на передовій, як у бою.

Люди гинуть… ні, не за метал, а за Слово правди. Професія журналіста стала небезпечною. У рядах правдошукачів пробоїна. Хто заступить на місце загиблого? Якщо не ти, то хто оволодіє Словом – зброєю, щоб очистити світ від беззаконня і гріха?!

Слово журналіста повинно бути гідною відсіччю й новітнім «філософам», які вирішили по-своєму трактувати життя і творчість класиків: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та інших, смакуючи надумані інтимні подробиці і цим заробляючи собі популярність. Зрештою, то їхнє право. Але ж усі: німці, французи, скандинави і т.д. – цінують національну культуру, тільки не ми, зухвалі українці.

Якщо не ти, то хто скаже Слово – одповідь на захист тих, хто вже не може себе захистити?!

Хтось сказав: «Усе минає, а слово лишається». Зникають держави, царі, розпадаються на прах будівлі, умирають дерева, пересихають озера, гори перетворюються на купи каміння – усе стає тліном і прахом. Та «не вмирає душа наша». Це одне з найбільших див світу з давніх-давен. Бо ж яка користь людині з того, що здобуде весь світ, а душі своїй зашкодить? «Собори душ своїх бережіть, друзі», - закликав нас Олесь Гончар. Собори душ – тобто духовні скарби: совість, щирість, красу, правду, любов до людей. І якщо ми прислухаємось до цієї поради, то мине загроза духовної пустки. Тому Слово журналіста повинно бути своєрідним заповітом нащадкам, що, будучи серцем чисті, успадкують Землю.

Якщо не ти, то хто ж допоможе заблуканим у пітьмі душам побачити світло в кінці тунелю?!

Слово журналіста повинно бути ковтком джерельної води, яка дасть силу й упевненість простій людині, не хитромудрій, не обтяженій гонитвою за віллами й коштовностями, а людині, що любить землю, свою сім’ю, не зрадить своїх друзів і країну, живе за святими Божими заповідями.

Якщо не ти, то хто скаже це Слово?!

aliance

shpu facebook

 

biblioteka

krug-stol2013

krug-stol2014

Головна сторінка | Людина року | Контакти

© Використання будь-яких матеріалів сайту дозволено тільки за умови активного гіперпосилання на джерело. Офіційний сайт Спілки християнських письменників України. 2010-2017 рр.