Чорний трутень на фестивалі

Олена Маковій

Лауреат 2-го ступеня

                     м.Кривий Ріг

Друге місце у номінації "Притчі" Всеукраїнського заочного християнського конкурсу сатири та гумору «Минула весна. Минуло літо… Осінь українського християнства»

Жив собі Чорний Трутень під безхмарним небом і горя не знав. Бо була у нього робота, на якій треба було не працювати, а тільки вихваляти своїх роботодавців, був і солодкий нектар, який він відбирав у бджілок-трудівниць, а ще – розкішні апартаменти у великому дуплі столітнього дуба. Але йому гостро не вистачало розваг. Та таких, щоб чи не на кожному кроці його вшановував місцевий бомонд із мух, комарів та різного роду тарганів з іншими комахами.

Думав Трутень, гадав – і нарешті в його голову прийшла справді високого польоту думка: провести фестиваль меду. Адже це доречно буде, бо якраз вибори наближались. А прославити прямо перед їхнім проведенням своїх високопоставлених друзів-роботодавців (Шершнів та Ос) – то справжня вигода. А вони ще раз і про нього згадають, і про його роботу серед бджілок на їхню користь. Тому одразу й полетів до Головного Шершня, який поважно сидів у глибині червоної-червоної троянди. Головному та ідея сподобалась: а чому б ні? Він навіть не покликав своїх Ос-порадниць, а одразу розпорядився – і бджілки-трудівниці ще швидше почали літати й нектар збирати.

А за кілька днів – почалося: геть все узлісся було обвішане плакатами із зображеннями Шершнів (починаючи з Головного) та Ос (починаючи із порадниць Головного Шершня) і всюди-всюди продавали мед та вироби з нього. Весь бомонд із різних комах і комашок висипав поглянути на все та поживитися. І всі вони бачили гладкого Чорного Трутня, який ходив навколо, всім розпоряджався, обіймав і цілував, кого хотів, не кажучи вже про вживання різних смачних напоїв та наїдків. І все-все крутилося, літало-стрибало і веселилося...

А потім настала ніч, посеред темряви якої той Чорний Трутень десь неначе розчинився і зник. Як стало пізніше відомо, його той Головний Шершень із Осами-порадницями дуже задешево продали бджілкам-трудівницям і дозволили з ним робити все, що їм заманеться. Бо він того фестивального дня так напився на ґрунті розваг, що хотів навіть викинути Головного Шершня з червоної-червоної троянди, а самому зайняти його місце. Тому бджілки порадилися й вирішили його зробити нічним: під колір темряви, щоб ніхто більше не міг розгледіти. Так-так, не будь пихатим. Бо коли себе любиш набагато більше, ніж тих, що навколо тебе. і коли хочеш на їх тлі яскравіти, обов'язково з фестивалю радощів потрапиш у ніч печалі.

Олена Маковій

aliance

shpu facebook

 

biblioteka

krug-stol2013

krug-stol2014

Головна сторінка | Людина року | Контакти

© Використання будь-яких матеріалів сайту дозволено тільки за умови активного гіперпосилання на джерело. Офіційний сайт Спілки християнських письменників України. 2010-2018 рр.