Не каркай, старче

Оксана Карнага-Легуцька
 
Львівська обл.
 
Спеціальна відзнака голови СХПУ
 
 
Не каркай, старче
 
На старій тополі чорній ворони
Каркали щосили всі наперебій.
Горобці чубаті зовсім розпустились.
Їм би добру різку!- каркав чорний рій.
Їх би общипати, поламати крила,
Бо вони паскудять наш пташиний рід.
Їх би дзьобом, дзьобом до землі щосили,
Щоби з них цвірінькать вже ніхто не зміг.

Детальніше...

Міністр і лівий карман

Віталій Бондарчук

Лауреат Всеукраїнського заочного християнського літературного конкурсу сатири та гумору - 2019 «Дядьку ... Дядьку ... Дайте 10 копійок»

Номінація «Поезія»

 

Міністр і лівий карман

Жадний міністр десь мав два кармани,
Правий – маленький, потреби народу,
Лівий – безмежний, на власнії плани.
Так він і жив, був із хитрого роду.

Детальніше...

Бабуся і онук

Віталій Бондарчук

Лауреат Всеукраїнського заочного християнського літературного конкурсу сатири та гумору - 2019 «Дядьку ... Дядьку ... Дайте 10 копійок»

Номінація «Притча»

 

Бабуся і онук

 

Сучасний онук завітав до своєї бабусі,
Любив її щиро і був бізнесменом у русі.
Він прагнув старенькій якусь допомогу надати,
Прихильність свою, доброту у житті показати.

Детальніше...

Театр життя

Володимир Слонопас

член СХПУ (США)

Переможець

Всеукраїнського заочного християнського літературного конкурсу сатири та гумору - 2019 «Дядьку ... Дядьку ... Дайте 10 копійок»

у номінації «Мала проза»

Театр життя

Купюра в 500 гривень плавно, по якійсь тільки їй відомій траєксторії, опускалась у відкритий акордеонний чемодан. Так, так, тяжко було би помилитись, не Тарас Шевченко, а сам Григорій Сковорода плавненько так і чомусь повільніше, ніж того бажав власник акордеону, приземлявся у бархатне дно відкритого чемодану. Сергій через свої чорні окуляри сліпого чітко відрізнив контури відомого письменника на папірцеві і тепер тільки невимовно сильно бажав, щоб оті моднецькі туфляки якнайскоріше віддалилися від нього, до поки не з’явились тут поліцаї. «Чому він не йде?» - билося в голові таке просте запитання, - «Йди ж бо, чоловіче, дякую тобі, але йди вже, бо прийдуть називаємі себе правоохоронцями і Сковорода переміститься у іншу кишеню». От біда, і не скажеш цим добрим туфлям нічого і купюри при незнайомцеві не витягнеш, я ж бо «сліпий». Сергій закінчив грати «Полонез Огінського» і зробив декілька рухів лівою рукою, ніби то шукаючи чемодан музичного інструменту, почав вкладати туди аккордеон. Але туфлі все ще стояли перед ним, не збираючись відходити. Сергій клацнув замками, зробивши декілька завчених рухів у пошуку своєї палиці, повільно піднявся із пустого магазинного ящика, який виконував роль стільця. Узяв вільною рукою чемодан і так уміло почав постукувати палицею по асфальті, що накінець-то дорогі туфлі відійшли в сторону, даючи пройти «сліпому». «Чому він стоїть, чому дивиться на мене, чому не йде…», – крутилось у голові. Постукуючи палицею поперед себе, Сергій попрямував до виходу із підземного переходу.

Детальніше...

aliance

shpu facebook

 

biblioteka

krug-stol2013

krug-stol2014

Головна сторінка | Людина року | Контакти

© Використання будь-яких матеріалів сайту дозволено тільки за умови активного гіперпосилання на джерело. Офіційний сайт Спілки християнських письменників України. 2010-2018 рр.