Кращі роботи учасників поза конкурсом Всеукраїнського заочного християнського конкурсу сатири та гумору «Минула весна. Минуло літо… Осінь українського християнства»

Ігор ПОПОВИЧ «Дідове пророцтво» та Василь МАРТИНЮК «Девальвація» (Диптих)

Ігор ПОПОВИЧ, м. Луцьк

Дідове пророцтво

 
У гарячу літню днину
По дорозі у село
Мчить до діда внук невпинно
Хизуватися авто.
«БМВ» придбав недавно
Зовсім за смішну ціну.
Що й казати, марка славна,
Має барву рідкісну.
Люк, «пактронік», «клімат», шкіра…
Друзі бачать: – Ох! – та: – Ах!
Де придбав такого звіра
На литовських номерах?
А придбати не проблема –
«Євробляхи» тут і там,
Ці авто – окрема тема –
служать бідним і панам.
Під колесами вибоїн
Стало більше, ніж було.
Слід чекати і пробоїн –
Скоро дідове село.
Ось нарешті і хатина,
Трохи далі – буйний сад,
До колодязя стежина,
Біля хати – виноград.
У його густім затінку
Внук автівку зупинив
І, милуючись барвінком,
В хату двері відчинив.
Біля самого порога
Зустрічає внука дід:
– Ну, вітаю, як дорога,
Потрясла, мабуть, як слід?
Що ж, показуй вже автівку,
Ого-го, краса яка!
На такій що не мандрівка –
Комфортабельна, м’яка.
Відвалив за неї грошей,
Певно, суму чималу?
Що й казать, товар хороший,
Мою маєш похвалу.
Внук промовив: – Небагато,
В порівнянні – копійки.
Цих авто в нас так багато,
Що купують жебраки.
Що ж, дідусю, «євробляху»
Я придбав, бо є резон.
Нам прибалти і поляки
Продали уже мільйон.
В нашім місті в депутата
Кожен день дратують зір
Дві автівки біля хати,
Й біля нас їх – цілий двір.
Мовить дід: – Про «євробляхи»
Чув я не один вже раз.
Сірі схеми, криві шляхи,
Любий внучку, не для нас.
     В них лукавство і неправда,
     А нам того не треба.
     Християнам це завада
     На шляху до неба.
Хоч автівки і хороші –
Купувати їх не слід,
Це даремна трата грошей,
А який від цього плід?
Ні де-факто, ні де-юре
Іномарка не твоя.
Ну, ходімо в хату, Юро.
Почастую тебе я.
     А в хатині вже за чаєм
     З Юрком дідусь знову,
     За простим сільським звичаєм
     Продовжили мову.
     А тим часом до домівки
     Брели від верболозу,
     Обминаючи бруківку,
     Баби Ганни кози.
Крізь відчинені ворота
Цап рогатий молодий
В двір зайшов і спраглим ротом
Потягнув з відра води.
     Дід і внук в хатині радо
     За столом спілкуються,
     А козел до винограду
     Дістати силкується.
     Густе листя соковите
     Шелестить лише вгорі,
    А внизу корою вкриті
    Тільки стовбури старі.
     На пружних ногах підстрибнув –
     І за мить вже на капоті,
     Свою шию вгору вигнув –
     І листячко в нього в роті.
Для людей автомашина
Розкіш, мати кожен рад.
Для козла – лише драбина,
Щоб дістати виноград.
На крутій Юрковій «бесі»
Влаштував козел обід
І неквапом в цім процесі
З’їв все листячко як слід.
Далі вище перебрався,
Перестрибнув аж на дах,
До листків козел зіп’явся
На пружних задніх ногах.
     Смакотою рот набитий…
     – Кар! – і глянув на ворону.
     Не побачив люк відкритий –
     Так і гепнув до салону.
     Те, що далі відбувалось, –
     То ціла комедія.
     Правда, про це не писалось
     В місцевих масмедіа.
     Як скотина зрозуміла,
     Що оце за пастка,
     То з усього, що вціліло, –
     Лиш одна «запаска».
Гарцював козел-невдаха
По салоні, як лиш міг…
Не салон, а сіромаха,
Скрізь сліди від його ніг.
     Гострі ратиці-копита,
     Щось не гірш багнета –
     Всі сидіння геть пробиті,
     Схожі на решета.
Як авто було побите –
Не покаже й страшний сон.
Ще й потрапив цап копитом
Ненароком на клаксон.
В хід пішли не тільки ноги
(Звук сигналу – справжній жах),
Тож тепер козячі роги
Порівняли трохи дах.
На раптовий крик клаксона
З хати з дідом вибіг внук…
І Юрка бліда персона
Хрипло видушила звук:
– Це не сон? – Та ні, звичайно, –
Відповів онуку дід.
– Відчиняй салон негайно!
Ти в порядку? Бачу, зблід.
Мовить внук: – Дивитись бридко,
Як усе це сталось?
І не думав, щоб так швидко
Пророцтва збувались!

 

Василь МАРТИНЮК

Девальвація (Диптих)

 
1. Девальвація слів
 
Розмову точить чоловік –
Як вуж, звивається язик.
І п’ють усі кисіль словесний,
Що він смиренний й дуже чесний,
Що лагідний, що Бога ради
Усе віддав би для громади
І що йому бракує слів
Сказать, як церкву полюбив;
Що кожен день, кожну хвилинку
Турбується про дім й про жінку.
Лиш ті, хто з’їв із ним пуд солі,
Не хочуть киселю… – Доволі,
Нам треба чистої води,
А не якоїсь там бурди!
Твою ми знаєм справжню вдачу –
Таку смиренну, мов козлячу.
А чесність в тебе, як нарив
У тих, кого ти обдурив.
А лагідний – немов собака,
На брата кожного нагавкав.
А церкву любиш вже настільки,
Що не пожертвуєш й копійки.
Твоя ж улюблена дружина
Була і бита, хоч й невинна…
Про що хвалився, правда в тім,
Що він турбується про дім.
Усе, що десь удасться взяти,
Мерщій несе собі до хати…
І бачить Істина з Небес
Цю девальвацію словес.
І ті, хто думає, пізнали:
Слова людські девальвували.
Лиш Слово Боже без вини,
Воно не втратило ціни.
 
 
2. Девальвація волі
 
В дорозі чи у полі, чи у ванні –
Проблеми він вирішує глобальні.
 
Здоров’я зичить всім, земного раю –
Тому дірки озонові латає.
 
Щоб місця стало вдосталь нашій расі –
Освоює поля на Марсі.
 
Не хоче людство сварок, прагне згоди –
Примирює племена і народи.
 
Щодня, немов божок, як суперпрофі,
Попереджає різні катастрофи.
 
Отак стоїть на світовій сторожі…
Та повно дір у власній огорожі.
 
І хоч на Марсі «творить» він прекрасне,
Та поле забур’янилося власне.
 
І хоч думки його про мир постійні –
Не припинив донині хатні війни.
 
Чужа його турбує смерть і кров,
Життя ж своє – безодня катастроф.
 
Навіщо Всесвіт весь? Навіщо біль і щем?..
Отак втікають від своїх проблем.
 
Та слів уже і мрійництва доволі!
Не девальвуй, покинь безсилля волі!
 
***
Але втекти від себе аж ніяк
Не зможе жоден утікач-мастак.
 
Людська натура, немічна й гріховна,
Усяких бід й проблем надміру повна.
 
Її ані змінити, ні звільнити,
Хіба що до хреста прибити.
 
Бо доки ще вона міцна й жива –
Біди насіє на рясні жнива.
 
І буде урожай великий жати –
Боліти невимовно і страждати.
 
Від себе не втечеш на цій планеті,
Аж поки не згодишся вмерти,
 
І не від рук своїх, а так, як всі святі, –
З Ісусом на Голгофському хресті!
 

aliance

shpu facebook

 

biblioteka

krug-stol2013

krug-stol2014

Головна сторінка | Людина року | Контакти

© Використання будь-яких матеріалів сайту дозволено тільки за умови активного гіперпосилання на джерело. Офіційний сайт Спілки християнських письменників України. 2010-2018 рр.